Текстильна промисловість України

Текстильна промисловість є однією з основних підгалузей легкої промисловості України , вона почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невелики-ми. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбі-нати у Херсоні і Тернополі, камвольно-суконний — у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівнен-ський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького тек-стильного комбінату, Дунаєвецькрї (Хмельницька обл.) і Богуславсь-кої (Київська обл.) суконних фабрик.

Бавовняна промисловість для виробництва тканин є першою серед галузей текстильної промисловості. На неї припадає 50,1 % всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.

Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний ком-бінат), Нововолинську (бавовняна фабрика), Полтаві (прядильна фабрика), Києві (ватноткацька), Чернівцях, Івано-Франківську, Ко-ломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (нит-кова фабрика).

Вовняна промисловість — одна з найстаріших підгалузей тек-стильної промисловості. Вона виробляє 7,0 % усіх тканин України, первинне обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську — тон-косуконна фабрика, Чернігові — камвольно-суконний комбінат і Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика.

У Києві, Богуславі, Черкасах і ряді міст Чернівецької і Закар-патської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни й синтетичних волокон.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних во-локон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 20,5 % усіх тканин України. Шовкова промисловість зосе-реджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з нату-рального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штуч-ного і синтетичного волокон, у Луганську — меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовля-ють шовкові тканини технічного призначення.

Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський пе-ріод. Вона випускає 7,3 % тканин країни на Рівненському і Жито-мирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках. Підприємства повністю забезпечені власним льоноволокном. Частину льоноволокна вивозять за межі країни.

Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і влас-ної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби України. Части-ну продукції експортують.

Трикотажною промисловістю України вироблено в 1995 р. 27,0 млн. шт. трикотажних виробів. За 1985—1995 рр. виробництво зменшилося в 12 разів. Вона має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, До-нецьку, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмель-ницькому, Прилуках (Чернігівська обл.). У Харкові, Житомирі, Чер-нівцях, Львові й Червонограді (Львівська обл.) працюють панчішні фабрики.

Швейна промисловість розміщена у районах споживання, здебільшого у великих населених пунктах, оскільки перевезти ткани-ни і нитки для неї економічніше, ніж готові вироби. У швейній промисловості створено виробничі об'єднання і фірми, серед них такі відомі, як київське виробниче об'єднання швейної промисло-вості "Україна", львівська фірма "Маяк", Харківська швейна фаб-рика ім. Ю. Д. Синякова та ін. Швейна промисловість донедавна на 90 % задовольняла попит населення України на готовий одяг, білизну та іншу продукцію.

Текстильні підприємства України в січні-травні 2003 року скоротила випуск тканин на 24% у порівнянні з аналогічним періодом 2002 року — до 21464,5 тис. кв. м. Така ситуація порозумівається тим, що тернопільське об'єднання "Тестерно", частка якого в загальноукраїнському виробництві тканин перевищує 50%, не працювало в січні-лютому (за даними підприємства, у зв'язку зі складностями по збуті через насичення внутрішнього ринку дешевими імпортними тканинами, зокрема російськими). У зв'язку з цим обсяг виробництва "Текстерно" за п'ять місяців скоротився на 48,2% у порівнянні з тим же періодом 2002 року — до 7,6 млн. грн, а випуск тканини — на 46,9% (до 6,9 млн. кв.м).

Крім того, у числі причин зниження випуску тканин можна відзначити те що почалося в 2002 році падіння обсягів виробництва на одному з найбільших підприємств легкої промисловості України — ВАТ "Ривнелен". У 2002 році була порушена справа про банкрутство цього підприємства, у даний час вирішується питання про прийняття плану його санації. У травні 2003 року не досягнуті позитивні темпи виробництва (у натуральному вираженні) у взуттєвий, трикотажної і панчішно-шкарпеткової підгалузями через триваюче насичення внутрішнього ринку дешевими імпортними товарами легкої промисловості, переважно з азіатських країн.

Разом з тим, за п'ять місяців обсяг виробництва продукції легкої промисловості збільшився на 0,7% у порівнянні з аналогічним періодом 2002 року — до 921,6 млн. грн, у тому числі в текстильній промисловості він склав 262,4 млн. грн (ріст на 3,7%). 

Торговці тканинами вцілому незадоволені вітчизняним товаром текстильної промисловості, на їх погляд асортимент небагатий, і ціни іноземних ткачів нижче. Українські ткачі скаржаться на засилля нелегального імпорту і на відсутність державної підтримки. Асортимент обновляють, нові види продукції освоюють і машини нові купують, при цьому виявляється, що знаходяться бажаючі вкласти чималі гроші в українське текстильне виробництво. А сьогодні багато вітчизняних текстильних підприємств продаються дуже дешево.

Паспорт галузі

Кількість підприємств, що роблять текстильну продукцію, — близько 80.

Обсяг виробництва в 2001 році — 758,5 млн. грн. (дані Мінпромполітики).

Частка бартерних операцій у 2001 році — 18% (дані Мінпромполітики).

Середня заробітна плата в галузі — 196,39 грн. (кінець 2001 року, дані Мінпромполітики).

Обсяг експорту текстильної продукції в 2001 році — $91 млн. (дані Держкомстату).

Обсяг імпорту текстильної продукції в 2001 році — $466,55 млн. (дані Держкомстату).

Судячи з даних офіційної статистики, сьогодні в текстильній галузі спостерігається невеликий підйом.